Як тужно погляну
на
обрій хисткий –
пливуть
над полями
тернові
хустки.
Пливуть
над рядками
гірких
буряків.
А світ
нарікає
у
прірві років.
Робота,
робота!
Гаряча
пора.
Голота
сторота.
Жіноча
жура.
Світило
рум’яне
за
ровом згаса.
Хустиною
в’яне
тернова
краса.
Немає коментарів:
Дописати коментар