Між
вербами, де Світязь
просвічує
думки,
заграла
даль досвітня
промінчиком
тонким.
Вернулася вільшанка
на
гілочку гінку.
І
вийшла юна Мавка
у
житньому вінку.
У тиші
безшелесній
гойднулося
весло.
Немов
причулось: «Лесю!»
і в
хащі відійшло.
Розтала
димом сизим
за
Мавкою весна.
Лиш
іменем Вітчизни
озвалася
луна.
Немає коментарів:
Дописати коментар