Над
посивілими льодами
стара
платівка поглядає
на мене
оком голубим.
Її
давно я полюбив.
До мене
скрипка
мовить
хрипко.
І
нерозбірливі слова
несе
доріжка звукова.
Доріжки
довгої початок –
десь
там, на білих берегах.
І кряче
голка, мов качатко.
Вертає
пісня дорогу.
Немає коментарів:
Дописати коментар