Орда

О грішні людоньки! За нас

померти ладна деревина.

Земля в могилу водночас

бере людину й домовину.

Гасає в хащах молода,

надійна гвардія сталева.

Лісами котиться орда,

на пні вбиваючи дерева.

Міцну голоту не бере

зніміла магія прокляття.

І над Голготою дерев

темніє марево розп’яття.