"Дві жінки світяться мені"

Дві жінки світяться мені:

матуся і кохана.

Між ними тиша уві сні

колиску колихає.

Сніжіє над оселею,

і діляться журбою

дві жінки під веселкою

єдиної любові.

А вік на зелень берегів

зачаєно спливає.

І дві сльозини дорогі

душа моя спиває.

На грані віку, на межі

незболеного болю –

лиш дві голубоньки-душі

воркують між собою.

Ще жар у попелі коси

не гасне, мов зітхання.

Я чую рідні голоси

і тихе колихання.