Українонько моя!

Чую чудо-солов’я.

Цей зухвалий соловейко –

то заплаче, то засвище, зарегоче…

Українонько моя,

карі очі!

Ти дала мені ім’я.

Ти зіткала наді мною

каре небо, карі ночі, карі зорі.

Українонько моя

неозора.

Б’є дніпрова течія

карим сяйвом у зіниці.

Карий сонях кружеляє в хороводі.

Українонько моя

дніпровода.

Кароока ми сім’я.

Карі очі у матусі,

карі очі у любові.

Карі очі…

Українонько моя,

краю отчий.

Чую чудо-солов’я.

Цей несмертний соловейко

то ридає, то сміється –

рік за роком,

вік за віком…

Українонько моя,

Українко!