"Можна втратити все, але мати Вітчизну"

Можна втратити все, але мати Вітчизну.

Полечу я у сни, у родинне тепло.

На світанку роси мама двері відчинить –

і запахне бузок… Бо не все одцвіло.

Бачу поле і сад, чую слово правдиве,

з тополиних доріг повертаю сюди.

Я спішу до землі, до зеленого дива,

до живого струмка, до святої води.

Тут навіки бузком охрестилася хата,

тут не раз я горів у вогні каяття.

Можна мати усе, а Вітчизни не мати.

Україно моя, ти одна як життя!