Вольниця
нещасна
засмутилася.
Болю
наш, Тарасе,
є в нас
ти –
і все!
Вітер
часолету
мчить у
засвіти.
Віщий
наш Поете,
свічку засвіти!
Зблисни
над знімілим
словом
з-під поли.
Злісного
Зоїла
гнівом
підпали.
І скажи
оспалим
пасинкам
доби,
щоб не
посипали
попелом
чуби.
Щоб не
зашивали
дратвою
роти.
Щоб не
забували
ґрати і
дроти.
Слово
непогасне
наймитів
трясе.
Воленька,
Тарасе!
З нами
ти –
і все!
Немає коментарів:
Дописати коментар