"Зупинився час урочий"

Зупинився час урочий,

і задумався Тарас…

Озовися, наш пророче,

з березневості до нас!

Засвітися біловесним

ореолом крізь дими.

Заповітом піднебесним

серед волі загрими.

Яничарство навісніє,

глушить мову гомінку.

Та не царствує Месія

у терновому вінку.

Чайка голосом Пегаса

марно квилить на льоду.

Батьку, Господи Тарасе,

дай нам силу молоду!

Дай нам полум’я живого

у знеможені слова.

Хай розвіється тривога,

як пороша снігова.

Хай проміння веселкове

збудить серце крижане

і за вільні виднокола

холоднечу прожене.

Слово крицею кресала

Божу іскру добува.

Воскресає і скресає

тужна пісня вікова.

Дай, Тарасе, бурелому,

щоб сахнулася орда!

Зачекалась перелому,
вимагає грому, грому

наша воля молода.