Дума про бандуру

Бандуристе! Кличе нас Батурин.

Від струни - сто весен до струни.

Пригорни сестриченьку бандуру

і лицем до сонця поверни.

Заговорить, заголосить, заспіває

та бандура веселкова.

В ній мелодія і слово,

в ній душа твоя ридає.

Вдар, нахмурений кобзарю,

вірним серцем по струні!

Хай здригаються казарми

і глухі тюремні мури -

грай, козаче,

брате бурі!

Любій сестроньці бандурі

всі загрози і погрози

не страшні.

Не збирається бандура помирати,

бо вона ж міцного роду.

Що їй моди і негоди!

Заголосить, заспівавє,

невпокорена, жива -

і сумну струну весела доганяє,

і за струнами видзвонює трава.

Не барися, бандуристе,

на бандуру помолися

і веселої заграй.

Щоб розтала чорна хмара,

щоб не стало яничара,
щоб веселка зав'язала небокрай...
Грай, козаче, грай!
З нами воля, з нами слово,
з нами зоряна яса.
Ти із Богом поріднився.
Піднімай нас, бандуристе,
у просолені сльозою небеса!