Вереснівка

Серпень зорі пересіяв

і на осінь повернув.

Позбираймо, вереснівко,

сині роси з полину.

Журне літо на узгір’ї

вже закуталось у шаль.

Журавлі несуть у вирій

золоту твою печаль.

Червоніє горобина,

і хоч літо відгуло,

але нічка горобина

ще веслує у тепло.

Осінь тане і зникає

у блакитних полинах.

Осипається зірками

світанкова пелена.

Вересніє за Дунаєм

таємнича далечінь.

І коса твоя дрімає

на античному плечі.