Гармонія

Заздрю гармоністові,

тільки цим живу.

Шпарить голосисто він

пісню фронтову.

Шкрябаю до болю я

ручкою з лози:

«Таточку, гармонію
срібну привези».

Світяться проталини,

марець п'є нектар.

Знічено вітається

зморений поштар.

Десь там дозимовує
тато на війні.
Часто вже гармонія
мариться мені.

Над роками згарище
лячно нависа.
Воякам до миру ще –
наче в небеса. 

Поле запорошене

чеше вітровій.

Ходить листоношею

тиша по траві.

Пісню я вимолюю.
Заздрість не гризе.
Вірю, що гармонію
тато привезе.