Свище
полум’я жертовне,
і на
траверсі Жулян
зблиском
білого бетону
наближається
земля.
Марно
голосом гортанним
кличе
простір світовий.
Серце з
вирію вертає
до
зеленої трави.
Близько
затишок домашній.
Тиша
лагідна така...
Ллються
пахощі ромашки
у
кабіну літака.
Немає коментарів:
Дописати коментар