"Немає хати, де Тарас"

Немає хати, де Тарас

долівки вперше доторкнувся

малими босими ногами.

Та є ота земля свята –

земля з Тарасової хати.

Над поверхами, де землі нема,

де ближче серцеві до неба,

у полотнянім вузлику злетіла

земля з Тарасової хати.

Коли у віщій тиші до грудей

я вузлик заповітний пригортаю,

мені у серце стукає вона –

земля, на хліб і сіль багата,

земля з Тарасової хати.