Вітер пагіння січе,
лячно ховаються сови.
Бите вогнем і мечем,
плаче розкаяне слово.
Доле, спокуту прийми,
збореним духом карайся.
Довго під люті громи
з болем іду до Тараса.
Бачу
чоло вогняне,
та дотягтися не можу.
Кличе за обрій мене
сяйво пречисте і гоже.
Роки мої
молоді
сивим димком оповиті.
Мовчки
стою на суді
перед
рядком Заповіту.
Немає коментарів:
Дописати коментар