"Ми ходили з татом на баштан"

Ми ходили з татом на баштан.

У незнайомій галактиці –

скільки бачило око –

аж під саме небо розкотилися

жовто-зелені глобуси-кавуни.

Вони трималися за землю

пересохлими пуповинами

і кружеляли з нашою планетою,

як тимчасові супутники.

А довкола
зелених супутників Землі 

кружеляли джмелі.
Ми ловили
медограйні глобуси
у ласкаві долоні
і дивувалися.
Щось несусвітнє коїлося
у фантастичній
кавуновій галактиці...
Де ж ви, тату,
в якій галактиці?
Ані звуку.
Лиш багряніє
світ окрайцем кавуна.
Дивне це знамення.
Дивиться на мене
зіронька одна.