Біла качечка

Ми ходили провідати тітку Марфу.

Тітка гостей не чекала.

Садила картоплю. Нітилась.

Не знала, куди діти земляні свої руки.

Час був гарячий,

і ми садили з тіткою картоплю.

Тітчина хата –

біла качечка над левадою –

пливла собі в день черешневий

і вікнооко поглядала на город.

Скучала за тіткою.

Ми ходили провідати тітку Марфу.

Тітка гостей не чекала.

Копала картоплю.

Хотіла привітатися з нами,

та не змогла розігнутись,

бо руки були по плечі посаджені в землю.

Ми копали з тіткою картоплю.

А біла качечка

дивилась, як тітка приростає до землі,

і плакала вікнооко.

Ми ходили провідати білу качечку.