Вік минає.
Мамо, мамо!
Це
життя – як сивий дим.
Так
його на світі мало,
не
надихаєшся ним.
Тато
хоче щось казати,
але
голосу нема.
Надягнув
пілотку тато
і в
задумі не зніма.
В
рамках туляться бабусі
і
плечисті дідусі.
Наносив
онуків бусол,
хоч
зібрались не усі.
Зеленіють рідні доли,
б’є джерельна глибина.
Є надія!
З нами доля,
з нами
все, що не мина.
Немає коментарів:
Дописати коментар