"Я тінню власної вини"

Я тінню власної вини

стою посеред поля,

де сіють пісню вишини

діди високочолі.

Десь там зоріють імена
між зорями над нами.
Росте завіса кам'яна
нескорними віками.

Ляга пороша вікова

полудою на очі,

і потолочена трава

осудливо шепоче.

Мечами креше ріднокрай
у спомині калини.
Я чую, предки: «Пам'ятай
до сьомого коліна!»

Спадає долу шум орди

з небесного провалля…

Блукаю довго сам-один

і серце розриваю.