Як
вийде калина
до
синіх воріт,
як
зблиснуть коралі...
Дивлюся
крізь далі,
крізь
маєво літ –
а там
хороводи
калинових
наших красунь.
І
вишиті рушники.
І
вишите небо.
І
вишитий шлях.
Ах!
Чарівниці
в намистах кармінних...
Ми – з
України!
Від
серця до серця
мелодія
ллється,
промінням
трасує.
Кармінна
красуне!
Мовчу
я.
Погойдує
вітер калину,
гортає
листок за листочком...
Почую
мелодію вічну, єдину –
і в
горлі клубок залоскоче.
Немає коментарів:
Дописати коментар