"Зима. Цвіте бегонія"

Зима. Цвіте бегонія.

Брунькує, світиться рожево.

А прохолодну синю шибку

м’якою лапою торкає

липкий, повільний снігопад…

Кохана, доленько! Прокинься!

Перед тобою мить життя.

Дивись: бегонія прозора

тонкі вітрильця розгортає

і зернооко розглядає

вікном обрамлену картину

високосніжної зими.

До шибки тулиться пелюстка.

До шибки тулиться сніжинка.

Дивись: пелюстка і сніжинка

цілуються…

Цвіте зима.

Цвіте бегонія.

І серце

перемовляється з весною.