Сніги,
сніги довкола.
Ні
шляху, ні мети.
Душа –
пустеля гола.
Куди
тепер іти?
Від
поїзда відстав ти,
а може,
від життя.
Літа –
немов розплата
за
дужий паротяг.
Вагони
промайнули.
Повернення
не жди.
Відходять
у минуле
порожні
поїзди.
Немає коментарів:
Дописати коментар