Бачу з вічності
усе.
Блима
вогник невеличкий.
Наче
свічечку, несе
мама
жовту запальничку.
Нам
татусь її зробив
з
опорожненої гільзи.
Пада
морок на горби.
Небо
гримає залізно.
Лихоліття
світове
відсувається
все далі.
Лиш у
ґнотику живе
тиха
іскорка печалі.
Немає коментарів:
Дописати коментар