Я з
династії хлібороба.
Осьде
фото іржаве. Сім’я.
Тато,
мама і крутолобе,
повнощоке
хлопчатко. Це я.
Крізь
папір дорогий, нетлінний
дотик
татових пальців пече.
Я сиджу
на його коліні,
мама
сперлась йому на плече.
Тато в
сяйві краси і сили
усміхається
нам звідтіля.
Що
посіяли і скосили –
віддає
неспалима земля.
Я з
династії хлібороба,
наше
хлібне коріння міцне.
Руки
тата важкі і добрі,
і надійно тримають мене.
і надійно тримають мене.
Хоч
минуло вже
літ багато,
але
видно крізь темну іржу:
на
твердому коліні тата
я немов
на престолі сиджу.
Немає коментарів:
Дописати коментар