Чари
середліття.
Ні
подиху. Ні вітерця.
Тиша.
Світлінь.
А на
душі чомусь
так
щемливо.
У
зеленій незрушності
молодої
черешні
сам
собою
обривається
листочок
і падає
ні
живий ні мертвий.
З неба
на землю,
з гілки
на гілку –
шерх,
шерх...
Літо холодніє.
Немає коментарів:
Дописати коментар