Вік
зернини лічить,
поки ще
не пізно.
Над
заснулим літом
спочиває
пісня.
Їй
тепліше з нами,
зраненій
стернею.
Голосочок
мами
горнеться
до неї.
Голосочок
тужний
і
дзвенить, і плаче:
«Ой не
шуми, луже,
зелений
байраче...»
Немає коментарів:
Дописати коментар