Повертаюсь
до міста
з
негоди, з пітьми бездоріжжя,
з
космічних просторів чорнозему.
І
щоразу морока з тією землею...
Відчищаю
руді черевики.
Витрушую
кишені і душу.
Відшкрябую
ту землю
від
шкіри, від серця.
Відриваю
від себе.
А земля
пручається,
в горлі
клубком обертається.
Ніяк не
можу примирити
чорнозем
з асфальтом.
Відриваю
землю від себе,
а себе
від землі.
І лечу
в порожнечу...
Немає коментарів:
Дописати коментар