Соняхи
розквітли,
заскрипіли
коренем.
Сполохом
досвітнім
кличе
літо зморене.
Ось і
сам дозрів я,
засвітив
галактики.
В
соняшних сузір’ях
засвистіла
ластівка.
В
лагіднім серпанку
сиплеться
лиш борошно.
Ластівці
на ґанку
втішливо
і соняшно.
Немає коментарів:
Дописати коментар