Розвію
хмари – і в дорогу!
Не хочу
райського купе.
Серед
комфорту дорогого
життя
на святощі скупе.
Гримить
чавунна перекличка.
Дитину
мати вигляда.
А за
шибками електрички
біліє
гречка молода.
Струмує
сивою косою
гінка
стежина в чебрецях
і
переблискує росою
в очах
старого мудреця.
Його
долоні вузлуваті
немов
соромляться мене.
Але в
дорозі ми багаті
на
слово наше запашне.
Мигтять
вокзали невеличкі,
і
протяг дворики мете.
Поміж
садами електричка
летить
у літо золоте.
Немає коментарів:
Дописати коментар