До
тайни Вовчий яр
пускає
неохоче.
Тут
ноги серед чар
лиш
чаполоч лоскоче.
Тут
мохом слід заріс,
принишкли
нори темні.
Тут
бархатний рогіз
підносить
веретено.
Парує
твань грузька
з-під корчика рудого.
В яру,
окрім бузька,
не бачу
я нікого.
Читає
вік новий
думки у
самотині.
Літак
надзвуковий
сотає
павутину.
Немає коментарів:
Дописати коментар