Палає черінь степова
і чахне доспіла калина.
Золою синіє трава,
а Січ не стає на коліна.
Загрузли
нескорні хрести
по
плечі у землю засохлу.
Задумався
камінь простий
у шапці
зеленого моху.
Волошка зіниці сумні
живою росою промила.
І
щось таємниче мені
шепоче козацька могила.
Немає коментарів:
Дописати коментар