Під
кригою зневіри і мовчання
горить
весела свічечка пера.
Нещадно
перекреслена мечами,
підводиться
історія стара.
Блукає
на холодному розпутті
історія,
мов страдниця сліпа.
Вчитаймося
в рядки її забуті,
розсіяні
вітрами по степах.
Вертаймося
у пам’яті до крапки,
до краплі,
до кровини, до сльози.
Бояться
людомори і сатрапи
відлуння
громовісної грози.
Історія
нічого не прощає.
Якась
глибока тайна світова
ховається
під чорними плащами –
і
тужить за стрілою тятива.
Немає коментарів:
Дописати коментар