Острів Голосіїв

У планету зернятком посіяна,

підосіння груша не вмира.

Зеленіє острів Голосіїв

на хисткому обрії Дніпра.

Голосіється над Україною,

тиснуть серце радощі й жалі.

Словосію! Тут я укорінений

у глибини вашої землі.

Зачаруйте казкою і ласкою.

Я спізнився. Біг я крізь віки.

Ще корою гілочка заплакана

чує дотик вашої руки.

Ще жаріє, спекою присушена,

голінаста мальва запашна.

Спочиває стежечка під грушею.

Але вас не видно край вікна.

Ось і ми вже лебеді осіннії.

До зірниці хтось не долетить.

Засинає теплий Голосіїв

у зеленім царстві самоти.