Тече з
долоні предка джерело.
Біжить по заокругленій планеті,
по
Україні лагідний струмочок,
який
стає на ріднім видноколі
плечистою,
гримучою рікою
і вдаль
несе ім’я своє: Дніпро.
До
нього пробиваються з неволі
притоки,
безіменні річенята.
Дніпро
дітей русявих пригортає,
скипає,
повен сили молодої,
і
крушить на путі бетонні гори.
Клекоче,
стогне гирло, наче горло.
Ви
чуєте? Дніпро говорить з морем.
А море
захлинається від спраги
і
невситимо п’є джерельну воду.
Бо не
буває моря без Дніпра.
Немає коментарів:
Дописати коментар