Дуби у Підлиссі

Б’є коріння ґудзувате

з Маркіянової хати –

ой же три дуби!

На вітрищах окаянних

марно кличуть Маркіяна

зморені брати.

Де ти, брате-небораче?

Чи ти чуєш, чи ти бачиш,

як ми ростемо?

Ой не чути Маркіяну,

ой не світить Маркіяну

доленька сліпа…

Гасне свічка величальна.

Миле личко галичанки

морок заступа.