Літа мої, та де ж ви?
Дороги
обнялися.
З
проталини бентежно
прорізується
листя.
А я
пустився весел
і
розгубив стремена.
Але все
менше весен
попереду
у мене.
Куди
ведеш, дорого?
Течуть
літа і води.
До
відчаю недовго
квітує
ця природа.
Милуюсь
дивоцвітом,
і падає
на груди
пелюсточка
зігріта:
щасти
вам, добрі люди!
Немає коментарів:
Дописати коментар