Завіяна
долина
дарує
нам дива.
Біліє
соболина
рівнина
снігова.
Форкоче
кінь сердито
під
аркою дуги.
Толочать
синь копита
у
хмарищі юги.
Поскрипують
полоззя.
Ні
віжки, ні стерна.
У
кипені морозній
чаїться
таїна.
Хуртеча
б’є нестерпно
на
відстані руки.
Шаліють
серед степу
вітриська-босяки.
Зима
жартує з нами,
завіями
шумить
і
стелиться снігами
за
білими саньми.
Немає коментарів:
Дописати коментар