Снігосієм зазиміла,
з ночі зірочку зняла.
Завесніла,
задзвеніла,
мов на
квіточці бджола.
Зашуміло
і не щезло,
заросилося,
мов щем.
Задиміло
білим безом
і розсипалось
дощем.
Під
фатою королівни
лиш
бровою повела –
і в
медове каре літо
за
собою повела.
Немає коментарів:
Дописати коментар