Голосніє
Голосіїв.
Кличе
голосом знайомим
нас у
сад забронзовілий,
у
задуму надвечірню
посивілої
душі.
Тут
античними шибками
виграє
віконце Бога.
Тут
падучими зірками
в серце
гупають грушки.
За
древлянською горою
голубіє
слід лелечий.
І на
білім видноколі
голосіївського
раю
тьмяно
зблискує видіння
піднебесної
руки.
Немає коментарів:
Дописати коментар