Коли вже
коник вереснів
і
спотикався на підкові,
молився полю Словосій
у вишиванці
волошковій.
Стелився
дим йому до ніг,
отава
дихала медами.
А він
осінньо занеміг
над
полиновими слідами.
Полин-провидець
голубів,
тягнувся
в розпачі до нього:
«Не
покидай німих рабів!
Тяжка
їм випала дорога…»
Ступав
по зорях Словосій.
Темніло
сонце в тиші ранку.
Але
світилась між лісів
сумна
волошка-вишиванка.
Немає коментарів:
Дописати коментар