Промовляю
рішуче і гордо –
і
зринає стіна кам’яна.
Імена
чоловічого роду
повертає
далека луна.
Не
здавав на поталу навалі
їх
ніколи Дажбожий народ.
Це
брехня, що міста називали
іменами
вельмож і заброд.
Неприступні
фортеці на кручах
не
мовчали, не падали ниць.
Б’є
громами бійниця пекуча
у провалля
порожніх зіниць.
Наша
воля квітує і родить,
підростає
отава густа.
Імена
чоловічого роду
бережуть
українські міста.
Немає коментарів:
Дописати коментар