Віче-вітчиме,
стогни!
Ще
батьки не воювали,
а
приречені сини
відійшли
за перевали.
Спомин
травами пропах.
Помолодшали
ці війни.
Генерали
з-під папах
поглядають
на цивільних.
На лиці
чужа печать.
Кожна
квіточка бентежить.
І
розпачливо кричать
юні
дітоньки-протези.
Немає коментарів:
Дописати коментар