"Знову, знову, знову"

Знову, знову, знову

березень мете.

Та невже у змові

грішне і святе?

Бачиться гостріше

на земній межі.

Зблискують у стрісі

крижані ножі.

В білім ореолі

сніжних порошин

мама йде поволі…

Боже, поможи!

Стелиться до Бога

смужка полотна.

І ніде нікого.

Тільки далина.

Тільки небо світить

маєвом слюди.

Замітає вітер

мамині сліди.