"Беру я зволожену грудку"

Беру я зволожену грудку –

відламану крихту планети.

Чорну, як вічна ніч,

як заплющені мамині очі…

Тяжко, мамо!

Не можу втримати грудку

у зморожених пальцях.

І падає, падає земля

на гримучий дах

твоєї соснової оселі,
на посивілу мою голову,

на скам'янілу
грудку мого серця.
Ніч. Безодня.
Зірка падає...