Поглинаються
імлою
виднокола
чумака.
Вигинається
дугою
слід
лункого літака.
П’яний
вітер-непосида
порох
вічності жене.
Ця
планета кругловида
заворожує
мене.
Душу
зрячу поріднила
з небом
стежка дорога.
Йду
неначе по рівнині,
а
насправді це дуга.
Немає коментарів:
Дописати коментар