Коли у
дні суворі
злостилася
орда,
нас
кликала у море
надія
молода.
Ми
веснами буяли,
а морок
наступав.
Червоними
буями
він
море заступав.
Душа
моя німіла
і чахла
ледь жива.
Та
шквалисто шуміла
стихія
грозова.
Пісками
бив у вічі
розбурханий
прибій.
І я
летів у відчай
на
хвилі голубій.
У
прірві непокори
я щастя
не таїв.
Кипіло
буйне море
за
хащами буїв.
Немає коментарів:
Дописати коментар