Крізь
озорені решета
ніч
сочилася чорнилом.
З гілки
заспана ренета
тихо
яблуко зронила.
В листі
яблуко доспіле
обривало
всі тенета.
До
землі воно летіло,
як
планета до планети.
У
вологе покривало
ніч поляну загорнула.
З неба
яблуко упало,
а земля
і не почула.
Немає коментарів:
Дописати коментар