Рикша

Хуткіш –

чап-чап!

Кіть-кіть

тачанка.

Хай коні думають,

допоки не підковані.

А рикші думати не треба,

у нього з мозолів підметки.

Хуткіш –

чап-чап!

Кіть-кіть

тачанка.

А рикші думати не можна.

Бо, не дай Господи, цей пасажир

в очах його таке щось прочитає...

І сяде на рикшу іншого.

А рикша хоче срібного вівса.

О як він зневажає рикш!

За те, що возять на собі

собі подібних,

що не насміляться

тачанку перекинути.

...Та геть думки!

«Гей ти! Хуткіш!»

Хуткіш –

чап-чап!

Кіть-кіть

тачанка.

Хай коні думають.

А рикші думать ніколи...