Комету
із неба
не
стерти.
Прожектор
нестерпно
опалені
крила пече.
А
полум’я кров’ю тече
у
темінь кромішню.
І
рветься проміння,
мов
нитка надії тонка.
Розіпнута
тінь літака
у
пам’яті тане.
І це
вже не тайна.
Це
вічна луна.
Це
війна...
Немає коментарів:
Дописати коментар