Прокидаюсь
на світанку.
Мама в
ночвах тісто місить.
А воно
бухтить, бухкоче,
білокрило
провисає
на
відскоблену стільницю
і
стихає до пори.
В хаті
все слугує мамі.
Прудко
бігає качалка
по
гладенькій полотнині
розкачаленого
тіста.
Ділить
цинкова зірчатка
біле
диво на зірки.
А
терпляча коцюба
вже
поліна розсуває.
Піч
гарячу розпирає
грань
рожево-голуба.
Мама в
білому димку
б’є
поклін медівнику.
Арка
челюстей жаріє.
В небо
чистої черені
з материнської долоні
сходить,
світиться
медово
зачарована зоря.
Немає коментарів:
Дописати коментар